Місто таке – Тернопіль
В нашій країні є.
Різне було на тропі
В нього. Та зараз в’є
З радості та достатку,
З тиші своє кубло.
Як все було спочатку?
Так ось воно було.
Польський король на місто
Місце Тарновському дав.
Але над Серетом кріпость
Звести йому наказав.
Князь та його родина
Замок звели високий.
Вал земляний насипали,
Вирили рів глибокий.
Штучний ставок створили,
Вміло в місцині правили.
Вежі довкола замку
На всіх кутах поставили.
Хто в місті жив, той мусив
Зброю собі придбати,
Бо і татари, й турки
Місто бажали взяти.
Як проривали мури,
Люд вони убивали,
Лізли в чужі будинки,
Цінне з них забирали.
Але тернопіляни
З міста не утікали.
Дружно в ряди ставали,
Ворога проганяли.
Множилось, розросталось,
В силу, красу загорталось.
Як магдебурзьке право
Взяло – кричало «браво».
Ярмарки – три у році,
І торги – раз у тижні,
Мали краяни в кроці.
Наслідки – дивовижні.
З Галича, з Коломиї
До Кременецьких опіль,
І з інших міст Волині
Шлях вів через Тернопіль.
Хто йшов, платили мито,
Сил місту – додавало.
Жили містяни сито.
Церкву побудували.
Острозький – міста владар,
Над 200 моргів долу
Дав братству церкви радо
На лазарет і школу.
Річ Посполита мала
Місто в своєму складі.
Австрія згодом взяла
Його – було в принаді.
А як із трону впала
Австро-Угорщина, люди
На захист ЗУНР-у стали –
Рідне їм гріло груди.
Польща вернула місто
В році 39-ім.
Згодом тернопіляни
РС-ом були взяті.
Області центром зразу
Місто Тернопіль стало.
Німці в війну вступили,
Так його зруйнували,
Як ураган руйнує
Дерево, кущ у лісі.
Більше, як три четвертих,
Впало домів із вісі!
А як війну програли
Німці, тернопіляни
Місто відбудували,
Новий театр підняли –
Музично-драматичний,
Потім – актора й ляльки.
Обидва блискавичні –
Видом, без сліду кальки.
Виші – економічний,
Техно, педагогічний,
Медакадемія в місті
Виросли. Добрі вісті!
Штучний став тут – великий.
Берег його – не дикий.
Гарні стежки, тераси,
Пляжі – його окраса.
Пам’ятників багато,
Роблять у місті свято!
Є і Франку, й Шевченку,
Батьку Бандері, Стусу,
Лепкому, Крушельницькій,
Діві з малим Ісусом,
Галицькому Данилу,
Сотні Небесній також.
Кожен промінить силу,
Душу чіпляє гаком.
Є ще Андрей Шептицький,
Йосип Сліпий в граніті.
Й «Зустріч, що випадкова»
Око бере у сіті!
Дерево є з металу –
«Щастям» його назвали,
Є артоб’єкт «Лелеки» -
Ті, що гніздо заклали.
Файне Тернопіль місто,
Чисте, як прана постіль.
З теплим і гойним змістом.
Просить до себе в гості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)