Де молодість моя, лише химерні тіні,
Дитинка- немовля і рушники весільні,
У серці образок від першого кохання,
Роблю сміливо крок, наче у роси ранні.
Всі плаття у квітках і райдугах барвистих,
На всіх світлинах я у центрі й урочисто,
Дороги по світах, як вміли так долали,
Життю так як могли екзамени здавали.
Все здобувай сама, диплом, житло і статки,
Всі друзі за столом, там жарти, сміх, колядки,
З весіль і до хрестин, бо кожен їх справляв,
Але життєвий млин роки нам петлював.
Тепер вже все не так, нема хрестин, весіль,
Де стигнув зрілий злак, врожаїться кукіль,
В зозулі й солов'я, на жаль, не наш мотив,
А ще страшна війна, зламала рештки крил.
Де ж друзі, що були веселі й так багато,
Чимале їх число не прийде вже до хати,
Замовк веселий сміх, порідшало чекання,
І зустрічі тепер - поминки й поховання.
Беру до рук альбом, світлини чорно-білі,
Де молодість стоїть у вельоні весільнім,
Такі всі молоді, "кров з молоком" вирує,
І спогад в молитвах, як же їх всіх бракує.
І думаєш - життя то - мить чи ціла Вічність,
Яким не був той шлях, він спогадами лічить,
Мінялось в ньому все - літо, зима, весна...
Хай пізня осінь жде, якби ж не ця війна...
ГАЛИНА ГРИЦИНА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: синяк