Лютує в Україні холод-зимній,
Засліплене малюнками вікно.
Доволі важко вижити людині,
Та, січню нас не жаль і все одно.
Під шаром снігу ліс і полонини,
Такий пейзаж природою дано…
І стигне кров у тілі в ці хвилини,
Не гріє навіть кип`яток-вино…
Єдине, що зігріє нас – кохання,
Любов до ближніх, нашої Землі!
На Перемогу щирі сподівання…
Не довго жити у пітьмі-імлі,
Та нести в серці всі свої зітхання,
Підуть в минуле навесні жалі.
19.01.2026
Фото автора
PS - Сонет написано під час відключення світла.
Свідоцтво про публікацію: №0050260320260119
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина