Бабці закортіло молока.
Пенсія у неї ще не скоро.
Та й вона малесенька така.
Настають часи голодомору.
Щоб купити літр молока,
Тридцять п"ять копійок треба мати.
Ех, ти, доле, доле бідняка!
Гроші не ідуть самі до хати.
Нишпорила бабця по кутках,
По кишенях, схованках завзято.
Є тридцять чотири. А в думках:
"Де іще одну копійку взяти?"
Без копійки, як ти не проси,
Не дадуть і хліба у крамниці.
Ще й глузливо вимовить касир:
"Безкоштовна лиш вода в криниці."
Нарікає бабця на свій вік,
Бідність і на ціни у крамниці.
Враз сяйнула думка в голові:
"В мене ж гроші є на паляницю!
Якось обійдусь без молока,
А без хліба не прожити нині."
Шкода, що життя у бідняка
Копійчане в рідній Україні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Leskiv