Разум начал игру
с зеркалами и числами.
Он назвал страх — осторожностью,
а жадность — развитием.
Он выстроил города из идей
и посадил в них людей,
как в клетки,
подписанные «свобода».
Мы научились считать потери,
но разучились чувствовать боль.
Мы научились прославлять зло,
но забыли, как выглядит добро.
Разум стал судьёй,
прокурором и богом.
И только по ночам
он сам боялся своих выводов.
В этой игре нет победителей —
лишь новые уровни заблуждений.
[b]***[/b]
Ад.
Крісло.
У кріслі Путін.
Навколо нього військо мерців
І генерали.
Генерали звітують.
Путін вислухав їх
та й каже:
-Ракет більше у нас,
Дронів більше у нас,
танків більше у нас,
оцих кедрів і шишок у нас виявляється теж набагато більше,
то чому у рядку кадрових втрат - нас теж більше?
-Бо українці з окупованих територій пораховані як росіяни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: oreol