Пастки льодо́ві у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Як аркани стискають обманом.
Скибі зимовій ніхто не здасться.
Досі льодо́вий двобій триває.
Небо скляніє і рама давить.
Люди ж сталеві, неначе сваї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2026
автор: Світлая (Світлана Пирогова)