Вже чоло посріблили безжальні морози,
І тавром залишили у зморшках печаль,
Тільки фрази й мізерні непрохані сльози,
Спопеляють байдужу зимову вуаль.
Чи то може душевна зміліла криниця,
І не б’є в ній бурхливе життя джерело?
Чи то вже з доброти залишились дрібниці?
А колись все буяло, зростало, цвіло...
Справа в тому, черствить світ зимова негода,
Зграї птахів кружляють, мов чорні грудки,
Головне – аби сонячна в серці погода
Освітила душі найтемніші кутки.
18.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Інна Рубан-Оленіч