Намалюю казку дивну і чудову,
Буде на мольберті вся палітра слів,
Із парчі пошию дорогу обнову,
Щоб героїв сплутать, геть ніхто не смів.
Барви дивовижні колоритним словом,
Пензликом розмови у сюжет внесу,
Мабуть, це на щастя, хтось знайшов підкову,
І в житті пізнає вдачу і красу.
Ще додам блискучих чарівних перлинок,
Щоб підкреслить диво, диво неземне,
Хоч тернистим шляхом у житті відтинок
Знівечений. В казці – лихо все мине.
А які тут друзі - вірні й непідкупні!
А яка з них поміч у пекельний час!
Хоч підступність хитро реготить на кутні,
Не здолає правду, не торкнеться нас.
Повниться казками чарівна скабниця,
Срібні сльози ронить росяна трава…
Хто не має щастя - хай воно насниться,
Щоб в людей не зникла віра у дива.
18.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Інна Рубан-Оленіч