Сонет 45 Вільяма Шекспіра. Переклад

Відчуй  легке  повітря  дум  стрімких
Вони  з  тобою,  хоч  далеко  я,  
Бажань  моїх,  як  вогнище  палких,  
Не  оминеш  ніде,  душе  моя!
Стихії  ці  швидкі  до  тебе  шлю,  
Але  без  них  страждаю  в  самоті  -    
Неначе  смерть  наблизивши  свою,  
Бо  тілом  я  прикутий  до  землі.
Та  знову  відновилося  життя  
З  поверненням  цих  двох  легких  стихій  -  
Дізнався  про  твоє  здоров'я  я,  
Що  не  зустріла  ти  лихих  подій.  
               Але  недовго  посланцям  радів  -  
               Стихії  знов  до  тебе  відпустив...
                               12.  01.  2026
                         ©  Тетяна  Даніленко

Ілюстрація  -  картина  Марка  Шагала  "Прогулянка",  1918

 The  other  two,  slight  air  and  purging  fire,
Are  both  with  thee,  wherever  I  abide;
The  first  my  thought,  the  other  my  desire,
These  present-absent  with  swift  motion  slide.
For  when  these  quicker  elements  are  gone
In  tender  embassy  of  love  to  thee,
My  life,  being  made  of  four,  with  two  alone
Sinks  down  to  death,  oppressed  with  melancholy;
Until  life’s  composition  be  recured
By  those  swift  messengers  returned  from  thee,
Who  even  but  now  come  back  again,  assured
Of  thy  fair  health,  recounting  it  to  me.
 This  told,  I  joy;  but  then,  no  longer  glad,
 I  send  them  back  again  and  straight  grow  sad.  
                                 William  Shakespeare

Два  інші  елементи  існування  –
Повітря  і  вогонь  –  єднають  нас;
І  перший  –  думка,  другий  –  то  бажання,
Мандруючи,  нас  мирять  раз-у-раз.
Коли  ці  добрі  духи,  по  роботі
Посольством  виряджаючись  у  даль,
Ті  інші  два  моїй  лишають  плоті,
Мене,  мов  смерть,  пригнічує  печаль.
Земля  й  вода  моїм  керують  світом,  –
Холоднокровні  елементи  ці,  –
Допоки  не  повернуться  з  привітом
Від  тебе  прудконогі  посланці.
                 Щасливий  я!..  Та  знову  для  єднання
                 Летять  мої  думки,  мої  бажання.
                           Олександр  Грязнов  

Проте  дві  інші  всесвіту  основи  —
Повітря  і  вогонь  —  не  знають  меж:
Дихання  мислі  не  заб’єш  в  закови,
Вогню  бажання  в  пута  не  візьмеш.
Коли  до  тебе  линуть  ці  стихії,
Мого  кохання  віддані  посли,  —
Вода  й  земля.  що  в  плоть  мою  вросли,
Руйнують  вщент  усі  мої  надії.
Найважчої  тоді  я  повен  муки,
Аж  доки  вернуться  посланці  знов
І  вістку  принесуть,  що  друг  здоров,
Що  згадує  мене  у  дні  розлуки.
                 Щасливий  я.  Та  уриваю  сміх.
                 Шлю  знов  послів  і  жду  в  тривозі  їх.
                               Дмитро  Паламарчук  

У  часи  Вільяма  Шекспіра  вважалося,  що  природу  людини  складають  чотири  стихії  (елементи):  земля,  вода,  повітря  і    вогонь.  Про  ці  стихії  йдеться  у  його  сонетах  44  і  45.

Свідоцтво  про  публікацію:  №0050220620260113
©  Тетяна  Даніленко,  2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Тетяна Даніленко