Живе душа на грішній цій землі,
Думки погані відганя від себе.
Щороку сіє зерна доброти в ріллі,
А більшого для неї і не треба...
Буває так, що важко проти вітру йти,
Але іде душа, щоб вижити для тебе.
І вогник свій любові донести,
А більшого для неї і не треба...
І в холоді зневірених ночей,
Звучить молитва, бо у ній потреба.
Зігрівши серце спалахом очей,
А більшого для неї і не треба...
Весною піде дощ і зерна проростуть,
Із темряви потягнуться до неба.
В душі надії знову оживуть,
А більшого для неї і не треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Сергій Шарманов