Дружба, це - довіра двох самотніх сердець,
В яких одні ідеї, погляди на життя.
І крок за кроком ідуть у один кінець,
Відкривають одне одному свої чуття.
Друг - в радості, і в журбі завжди з тобою,-
Не відречеться, коли воюють палачі.
Коли чорний ворон кряче під горою,
Він на відстані відчуває твій біль, плачі.
А вірний друг, це - у житті скарб дорогий
Тож бережи, шануй по - духу свого брата!
А хто зруйнує дружби, цей закон святий,
В того убога душа і сумує хата.
О як болить, коли друг - недругом стає,
І коли не вміє дружбою дорожити.
За мідний гріш себе лихому продає,
Не вміє в мирі, затишно в любові жити.
А хто зрадив раз, вдруге, і втретє зрадить,-
І за твоїми плечима - тебе осудить.
У гостях у глухий кут тебе посадить,
Сміється в очі , вітром чисту воду мутить.
Друг не той, хто сидить - п'є чарку з тобою,
Має довгий язик і вміє говорити.
Хто стоїть за тебе, обійме рукою,
Підтримає... вміє таку, як є - любити.
З другом, ти перевернеш кам'яні гори
Із ним підеш у світи - на берег любові.
Перелетиш, ти - через широке море
Щоб зігріти душу, знайти розраду в мові.
Хто вміє порадіти за свого друга,
Допомагає йому труднощі долати.
Дасть руку в біді, коли прийде недуга,-
Того назвеш справжнім другом і братом.
А дружити потрібно із тими людьми,-
Хто тебе чує, із пів слова розуміє.
Захистить твоє ім'я - серед олжі тьми ,
Там, де тебе немає - шанувати вміє .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Чайківчанка