Далеко ще до теплої Весни,
Коли бруньки набухнуть всі поволі.
Зимова заметіль колише сни,
Вкриває снігом, почуття в неволі.
Скриплять від вітру сонні ясени,
В небеснім морі хмари ніби кволі.
Вони пухкі, як квіти бузини,
Пливуть кудись – така вже їхня доля.
Прийде пора, повернуться лелеки,
І промені ясні станцюють вмить,
Танок найкращий, зустріч не далека…
Засяє Сонце в березні, блакить
Засліпить очі, як скарби ацтеків.
Зима відступить, радість забринить.
15.01.2026
PS - сонет я написала при черговому відключенні ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050238720260116
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина