Макс їхав на роботу громадським транспортом. Сказати, що це приносило йому велике задоволення, відповідь - Ні. Все відбувалось як умовний рефлекс: йдеш певним шляхом, долаєш певні перешкоди, приходиш, чекаєш, заходиш, сідаєш, в більшості випадків стоїш. Так було і цього разу. Єдине, що були вільні місця, і Макс зміг присісти і подумати. Думки хаотично атакували його стомлену свідомість. Ніч була нелегка: сон нестабільний, температура в кімнаті бажала кращого. Але це відступ від основного. Макс думав про те, як налагодити своє життя. Після ряду подій здавалось, що все складалось, як він того бажав, але не вистачало головного. Макс дивися у вікно й періодично заглядав в телефон, думки плутались. Дзвінок телефону спантеличив його й вивів з коридору задуманості. Пару слів, пару кивків в знак згоди з піднятою лівою бровою. Макс сховав телефон в кишеню штанів й дістав шкіряні перчатки. Він завжди трішки нервував, коли наближався до зупинки, де треба було виходити. Цього разу все відбулося легко і швидко, з передніх місць вийшли дві жінки і Макс полегшено видихнув. Свіже морозне повітря вдарило в його обличчя, перший глибокий вдих і видих, промінь сонця, що на секунду засліпив. На мить Макс опинився в дитинстві, як йшов до школи, як йшов з санчатами кататися до річки, як будучи в старших класах смажив сало в лісі. Приємні спогади, що як спалах з’явились і зникли. Макс зайшов в магазин, все як завжди. Та перед входом він побачив, що його вже чекають. Зайшовши в шоурум перше обличчя було знайоме, що якоюсь мірою розчарувало його й змусило сказати про себе: сссс…Але через пару кроків він зупинився і завмер. Він не очікував побачити поперед себе дівчину, він не очікував побачити поперед себе гарну дівчину, він не очікував побачити поперед себе дівчину, яка його зачепила, яка зачепила його увагу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2026
автор: Добрий Кіт