Ми Українці, рідне в нас слово.
Ми Українці, рідна в нас мова.
Ми Українці, в нас пісня сердець.
Ми Божі діти і Слави вінець.
Ще з Роду з Богами ми розмовляли
І Рід наш Боги оберігали.
Надали закони, як Родом править
І як пізнать світ Боги нам радять.
Навчили нас сіять, орати
І як горшки в печі випікати,
Як плавить метал і майструвати,
На сакральних місцях житло будувати.
На світі тоді не було фараона,
Ще не було тоді Людини-Бога.
Віру ПРАВА (православну) в серцях плекали
І Родовим Богам гімни Слави співали.
Інша віра прийшла з відкіля?
Кров православную прийняла Земля!
На місцях святилищ церкви будували,
Тепер Божі раби і на коліна ми стали.
В блуднях й лукавствах наш Рід опинився,
Ніби весь світ на нас завалився.
Понад тисячі літ, наші душі плюндрують.
Та Віра наша і Воля, Новий світ розбудують.
У кожного народу є своя віра!
А куди ж завела нас, наша довіра?
Січень 2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2026
автор: Сокол