Буває любов, як досвітня зоря —
Без зайвих зусиль і тривоги.
Коли у долонях тримаєш моря,
І лагідні стануть дороги.
Вона не кричить, не ламає замків,
Не просить дарунків чи крові.
Це тихий шепіт старих сторінок
У книзі живої любові.
Це світло, що ллється крізь шибки вікна,
Коли ти ще спиш на світанні.
Це віра у те, що ти не одна
В найглибшому в світі мовчанні.
Це просто торкнутись плечем до плеча,
Відчути: ми поруч, ми вдома.
І згасне в душі найпалкіша свіча,
Лишивши лиш ніжність і втому.
Таку, що лікує. Таку, що веде.
Як чиста вода із джерельця.
Бо справжнє кохання ніколи не йде —
Воно просто б’ється у серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2026
автор: Рясна Морва