Замироточив білий сніг.
І у зими фінал буває.
Зібрались жевжики у зграю,
калини кущ їм оберіг.
Зі стріх краплини ляпотять,
а перший голуб надто сміло
занурив у калюжу тіло
і оспівав цю благодать.
Десь крук прокинувся від сну.
Йому так хороше сьогодні.
На дереві, мов на амвоні
він зве у рідний край весну.
17.01.26р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2026
автор: Микола Соболь