[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jBevTE7Q3vA[/youtube]
Ступають так поважно й величаво
Мої літа у осінь затяжну,
А я очима все шукаю в травах
Давно минулу молодість свою.
Її десь я недбало загубила –
Вважала, що на все ще маю час.
Для мене доля вибір не лишила -
Життєвих сил потратила запас.
Куди літа поне́слись молодії?! -
Як коні скакунами пронеслись.
І залишилися на згадку мрії
Оті, якими марила колись.
Візьму я мрії вкупу позбираю,
У жмуток, в оберемок пов’яжу,
Надалі, що робити з ними маю?! -
Мабуть, з літами в осінь понесу.
Я подарую мрії листопа́ду,
Нехай кружляє їх в своїм танку́,
А я піду тихесенько позаду –
Сама проклала стежечку таку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2026
автор: Ольга Калина