Як псує метушня нам дні!
Поспішаючи не встигаємо.
Ще й хвилини свої земні
У світи цифрові зливаємо.
Обираємо: що б купить?-
І у кошик собі кидаємо,
Так марнуєм за миттю мить,
Чом же щастя не відчуваємо?
От би радості десь знайти,
Як в дитинстві - такої щирої!
Безкорисної доброти,
Справедливості незрадливої.
Щоб ніде не було війни,
Щоб ніколи її не сталося,
А того, хто схотів її,
Щоб ніколи не нарождалося.
Щоб по совісті ми жили,
І сусід перестав нам заздрити.
Мізки щоб в голові були,
І ніхто б їх не зміг привласнити.
Як би розуму всім придбать?
Як би крила нам добрі справити?
Сон спокійний вночі піймать,
Щастя справжнього не прогавити...
Поспішаємо жити. Дні
У світи цифрові зливаємо.
Що спливаємо і самі
Чомусь зовсім не відчуваємо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2026
автор: Тетяна Бонд