Кожен в світі долю має.
В будь-кого вона
Різною у нім буває –
Радісна, сумна…
Кожен з нас її будує
Так, неначе дім.
Всякий долею керує
І у молодім,
І в старім житті. А може,
Зовсім навпаки?
Зрозуміти це той зможе,
В кого є думки,
Що не сплять, а завжди в русі,
Доки сила є
Не лиш в м’язах, а й у дусі.
Як життя своє,
Так ми і її всі маєм,
Бо звемось людьми.
Кожен день новий стрічаєм
Разом з нею ми.
Протіка вона рікою
Крізь невпинний час,
Доки живемо з тобою
Ми, всі, кожен з нас.
Ну, а промине навіки
Доля із життям,
Бо вона тече, мов ріки,
В нім. Як слід затям:
Щоб всміхалася вона лиш,
Слід робить життя
Все. Її ти не обманиш,
Як мале дитя.
Будеш ти як слід робити,
А не байди бить,
Як ти прагнеш з нею жити,
Так і будеш жить.
Євген Ковальчук, 29. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2026
автор: Євген Ковальчук