- Як важко відпускати. Знаєш?
- Знаю.
Але не легко, знаю, і піти,
Відчувши, як безсило догорає
Сльотою збитий вогник теплоти.
- Тоді залишся. Ще не зовсім, схоже,
Схолов наш присок. Ще яріє жар
Під попелом незлагоди.
- Не можу,
Позаду неповернення межа.
В'язке обвинувачень баговище
Хватає ноги і тримає крок.
- Так не спіши. З тобою ми могли б ще
Злетіти, як хотіли, до зірок.
- Гливкі заміси прощень і пробачень
Невипечених, прісних і сирих
В освідчення нам не переіначить.
В нову наснагу не перетворить.
- Тоді чекай: минулі негаразди
Перепишу, переберу, пере...
- Я грузну, зупиняючись щоразу,
Ані назад мені, ані вперед.
- Тоді іди. Обачно, попід краєм.
Якщо для нас по іншому - ніяк.
Хай вогник спільний, той, що догорає
Тобі в дорозі буде за маяк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2026
автор: Горова Л.