Зрання на Музу маю сподівання,
І після кави є найкраща мить,
Коли сонет писати є бажання,
Думки летять в небесну даль-блакить.
Ерато серцем вірить у кохання,
Взаємність наша в почуттях тремтить.
Ллє шепіт мелодійний у зізнаннях,
І щирість ручаями струменить.
Натхнення знає свій до дому шлях,
Приходить несподівано в свідомість.
Є посмішка щаслива на вустах.
Що залишає Музонька натомість?
Слова-родзинки – блиск у небесах.
Співоча ліра душам всім знайома.
15.01.2026
Історія створення вірша:
PS -цей сонет я написала при черговому відключенні ел.енергії.
Свідоцтво про публікацію: №0050233920260115
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина