Не йди туди, де я не буду поруч,
Повір, зі мною шансів більше у житті,
Нехай Земля, це лиш маленький глобус,
Але на ній шляхи здебільшого чужі.
А я тебе вестиму попід руку,
Світити буду вічно, де би ми не йшли,
Ти не згадаєш про печаль і муку,
Погодься тільки, люба, поряд завжди йти.
Повір, що я кохаю до нестями,
І присягнувши раз навік не відпущу,
Цих рук най ніжних неземної дами,
Бо, як ніхто на світі, я тебе люблю!
Не йдем туди, де нам не будуть раді,
Де не чекають в гості, не накриють стіл,
Повір словам і щирій цій пораді,
Очам моїм, і ніжним дотикам повір.
Я завжди буду, там, де твоє тіло,
І поряд в хаті десь, де житиме душа,
Життя зі мною стане теплим літом,
А ось без мене пануватиме зима.
Повір, що я кохаю до нестями,
І присягнувши раз навік не відпущу,
Цих рук най ніжних неземної дами,
Бо, як ніхто на світі, я тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Ярослав Ланьо