Це ми ,Україно, діти твої,
Безсилі, безмрійні, без майбуття.
Залишились на грішній цій землі
Без долі, без любові , без життя.
Життя, яке могло б нам силу дати,
Навчило б мріяти, кохати.
Навчило б край свій рідний боронити.
А так для чого на цім світі жити.
А діти наші - це ж бо твої долі,
Навчаються у дитсадку і в школі,
Яке ж їм слово можна передати,
Щоб могли гідно за Відчизну дбати.
Як же навчити їх, таких відвертих,
Що правді в вічі слід дивитись вперто,
Щоб не схилятися від подиху неправди,
Любов до України в серці нести завжди.
(14.10. 1998року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Надія Тополя