Зима у січні вийшла з ніші,
Вдягла у біле ночі, дні.
Але чомусь мене не тішить
Цей білий колір на землі.
Мороз, який зима пустила
Із посинілих своїх губ,
І лід, яким водойми вкрила,
В серці виписує тугу.
Колись я з радістю лягала
На її ковдру пухову,
Тіло у срібло загортала
Й зимі складала похвалу.
Нині не так… Війна-вовчиця
З’їла весь блиск в очах і сміх.
Хата моя, немов півниця,
В ній тьма стоїть і холод ліг.
Ні, не манять мене цьогоріч
Зими-мисткині вітражі.
Хочеться літо мати поруч –
В дворі, у хаті і в душі.
Півниця – льох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)