Картопля
Панове, ми ж про картоплю геть забули,
Важкий імперський спадок наш!
От тільки не кажіть, що ви не чули,
Бо ця ганьба триває триста років аж!
Ще цар Петро, той Перший, навіжений,
До Неньки бараболю притягнув,
І був той плід у землю посажений,
Не пам'ятаєте! А я от, зовсім не забув!
А потім Катерина Друга, ненаситна,
Поставила всіх раком на город,
Щоб спин не розгинав й не бачив світла,
Наш волелюбний праведний народ.
То ж скільки ми ще будемо терпіти,
Це царське мерзопакосне ярмо!?
Я пропоную бульбу зовсім замінити,
На рис, наприклад, прецінь все одно!
А п'єдестали, сиротіло запустілі,
Нехай займе творіння наших рук -
На повний зріст, у бронзовому тілі,
Смугастий красень - колорадський жук!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Костянтин Вишневський