Турботи зими

Сипле  сніг  зима  з  ковша—
Все  довкола  біле.
Відпочити  не  змогла,
Ніде  не  присіла.  

Одягає  ліс  щодня,
Тепло  соснам  в  ноги.
Рятувала  зайчиня,  
Хоч  те  прудконоге.  

Недостатньо  снігу  ще—
Каркає  ворона.
Крилом  гілку  підіб'є—
Вже  без  шапки  крона.  

Вітерець  підхопить  все,
Рознесе  по  лісу.
А  зима  собі  мете,
Має  з  того  втіху.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Grace