хай триває хоч так – ані солодко, ані гірко
проростає в холодне місто трамвайна гілка
чесна втома, повільна втеча, складні місця
бо війна і ніхто нічого не обіцяє
комендантська година, мов сом, поглинає Київ
це просте запитання, банальне – про що ти мріяв
поверхнева цікавість, жодної магії чи дивовижі
а проте розігнало у серці короткі брижі
й пішло по них
пригадай човни
як вітри напинають вітрила — на повні груди
наче світ поспішає, бо скоро його не буде
і тебе накриває прозріння, мов срібний наст
осягаєш безмежжя – тобто нікого з нас
невидимих знаків немає, лише окличні
спраглій надії поступиться навіть відчай
все, що лишилося справжнього – ти і вічність
з живого – час
2025/2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2026
автор: Єлена Дорофієвська