*****
Погода сонячна, хоча
У той же час холодна.
Новий день з нею зустріча
Моя душа голодна.
Поезіє, її вгамуй
Невитриманий голод.
Її собою нагодуй.
Тоді й відчує солод
Вона єдиного життя
На світі цім земному.
Най-найсвітліші почуття,
Яких іще нікому
Відчути не вдавалось ввік,
Вона в собі відчує
І відчуватиме їх вік.
Моє це серце чує,
В якім вони також усі,
Мов найгарніші квіти,
Розквітнуть у своїй красі
Усій і, наче діти,
Радітиму життю я вкрай.
Цій радості не буде
Вже жодних меж, а смутку край
Настане враз. Забуде
Його душа і серце теж,
А будуть відчувати
Вони вдвох щастя те, що меж
Повік не буде мати.
Воно тектиме, мов ріка,
Неначе довгі ріки,
І більш недоленька гірка
На світі цім повіки
Не стане в мене на шляху,
Аби собі скорити.
Здолавши доленьку лиху,
Я в щасті буду жити.
Євген Ковальчук, 28. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2026
автор: Євген Ковальчук