( Вірш з прошлого. А що нового?)
Гей, Україно! Чому зажурилась?
Знедолена ти і в неволі стомилась...
Народом твоїм, хто хотів помикали,
Поганці чужі, то свої яничари.
Сплюндрована Ненька сиріткою стала.
Господаря свого ти в землю сховала.
В людському горі море втопила,
Та горя Вкраїни не взяла могила.
Гей, Україно! Загублений раю,
Забутий дітьми, знедолений краю.
У світі єдиній тобі дані муки.
Життя українців — це вічні спокути:
Потом і кров'ю поля поливали,
Тілами українців тебе покривали.
Щоб ти, Україно, жила- виживала
І своїх діточок на Волі зростала.
Гей, гей! Сини України!
Встаньте з колін, встаньте з руїни.
Хіба ваше серце до неньки схололо?
Тож встаньте в танок, станьте до кола.
Хай волі танок лунає до хмари,
І згинуть в танку вороги, яничари.
Щоб ненька Вкраїна жила-виживала,
Щоб ненька Вкраїна цвіла-розквітала.
Гей, українці, сини воленьки-волі,
Встаньте з колін, не скоряйтеся долі...!
1980 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2026
автор: Сокол