ДНІПРО ПАМ'ЯТАЄ ТРАГЕДІЮ НА ПЕРЕМОЗІ
Йде ...23рік, субота...
І начебто скрізь спокій, тишина
У вільний день цей від роботи.
Та ось 15-40 плюс одна...
Усе змішалося в будинку...
Підлога, стіни, люди...все життя.
Життя зі смертю в поєдинку
Перетворилося у мить в сміття.
Тут крики, стогін і прохання...
В руїнах мертві люди і живі.
Рятівників скажені тут старання.
Сусіди в поведінці бойовій.
Та що ж ,РАШИСТИ, вам зробили
Ці люди, що були живі?
Від чого ви їх всіх "звільнили"?
Ніяк не вкладується в голові.
За що ж то дім ви розбомбили?
Три роки вже пройшло з тих пір .
Навіки біль в людей вложили.
Як боляче дивитись на той двір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2026
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук