Елітна порожнеча
Як мушля морем вимита дощенту,
Як маківка порожня без зерна,
Так голий п'єдестал без монументу,
Старий забрали, нового катма!
Стоять підніжжя - пустка понад ними,
Нема кого поставити взамін!
Тих, бувших, трактували ви лихими,
Як втілення нещастя і руїн.
Але ж панове, в бронзі і граніті,
Закляк живий, ідей минулих сенс,
І сенс той без нового, буде жити,
Хоч з монументом на підмурку, а хоч без!
Тож не плюндруйте дурно нерухомість,
Не замінивши іншим, символ цей,
Нові ж, з'являються натомість,
Зі свіжих, новостворених ідей.
А з цим у нас біда-біда, до речі,
З ідеями, панове, повний швах!
Бо ваша суть - суцільна порожнеча,
У головах, у душах, у серцях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Костянтин Вишневський