*****
Все покину
Та полину
Я в чудовий світ,
Де у щасті,
Всі напасті
Збувши, безліч літ
Проживають
Всі, не мають
Жодних бід і лих
Вже відвіку,
Споконвіку.
В кожного із них
Думи чисті,
Променисті
Й світлі почуття,
Що тримають,
Зберігають
Все своє життя.
В тому світі
Й я, мов в цвіті
Квітка, квітну теж,
Бо тримаю,
Відчуваю
Щастя, що без меж,
З ними в тому
Чарівному
Світі – у раю
Й ні від кого
Та нічого
Я це не таю,
А являю
Й уявляю
Як живуть на нім
Завжди, всюди,
Добрі люди
Також в світі цім,
Бо бажаю
Я без краю,
Щоби так було,
Щоб все горе
Десь у море
Вітром віднесло.
Хай те горе
Море зборе
Та поглине вмить,
Щоб нікому
В світі цьому
З ним більш не тужить
Важко й гірко!
Ясна зірко,
Мрію цю здійсни!
Прошу дуже!
Не байдуже,
Як живуть вони.
І в цім світі,
Наче в цвіті
Квіти, хай цвітуть
В серці, люди
Завжди, всюди
Всю життєву путь*!
*Путь – заст. Шлях, дорога
Євген Ковальчук, 27. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Євген Ковальчук