Тисячу, тисячу десятки літ,
Є атланти - люди на цій землі.
У своїх руках творять божий світ,
Як сонце сходять у сірій імлі.
Вони нашого часу - герої,
тримають небо на своїх плечах.
Ангели світла відважні вої,
Відстоюють кожен метр землі в степах.
У жертовній любові у бою,
Захищають наш дім від ворогів.
Проливають невинну кров свою,
Сильні духом козаки між дубів.
Вони пишуть легенди, поеми,
І новітню історію життя.
Вирішують різні діалеми ,
І закладають фундамент буття.
Здобувають свободу і волю,
Дивляться лютому звіру в очі.
Стоять на смерть в цім жорстокім бою,
Їхні діла вічні - слова пророчі .
А ворог йде по трупах, по кістках,
Скажи, заради чого мій світе ?...
Війна спалює життя - рай у прах,
Гинуть у пеклі невинні діти.
Ми українці на своїй землі,
захищаємо свій дім - країну.
Ви прийшли зі зброєю москалі,
Спалюєте все у попіл - руїну.
О ні, ви не люди , ви істоти!
Божевільні потвори рогаті.
Безумці із болота з мерзлоти,
Сучі діти - ідоли прокляті.
Карлику пу цілуєте руки,
Священну землю кров'ю залили.
Рубаєте дуби , клени, буки,
Копаєте живим ви могили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Чайківчанка