світло просочується
крізь листя
тішиться шкіра ґрунту
дятли
приручаються серцебиттям
відчиняються тим хто стукає
олень полює на власний подих
роги терлись об мох і кору
отже скоро відкинуть від себе тіло
досі пружне і молоде
досі наструнчене під вітрові
пальці
за право першого ока
сперечаються кольори
у мінливих краплинах
його сферичність кришталик
її склянистість роса
світло просочується
крізь листя
шкіриться тиша ґрунту
густий листяний покрив
відміряє для нього
рівно стільки світла
щоб хотілося ще
04.01.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Тарас Яресько