Знов свідомість узимку турбує оце дежавю…
Я пригадую нині обличчя усіх перехожих…
Та невже зустрічались в житті, це було наяву!?
Знов тремтіння любов'ю пронизує, дивне і схоже…
Я напевно в минулім тоді покохала тебе.
Перехожого, що промайнув, пам`ятаю твій погляд,
Що любов'ю світився бездонною виссю небес,
Йшла постійно я слідом, минала усі перешкоди.
У тіні залишала свої всі думки, почуття,
Може – нині згадаєш тандем і закоханість в дружбі?
Промайнули роки, відійшла та любов в небуття…
В унісон ми співали пісні, коли серденько тужить…
І гітарні всі струни відтоді нагадують плин,
Тих забутих мелодій – які зазивали в зізнання.
Досі нудиться серце і чується стогін - полин,
Дежавю це турбує, в свідомості гріє кохання…
11.01.2026 за мотивами 21.01.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Тетяна Іванова - Юртина