Терпкий запах в повітрі - вина,
А так солодко поряд - тобою...
Знову муркотом ніби луна,
А мурашками - шкіра... Рукою
Проведу, ледь торкнувши спини,
Кожен згин відчуваючи... подих...
Зашепочу: "Мене зупини,
Якщо зайвий тут рух... або поштовх"...
Заколишу... водночас зірву
Нас обох в круговерть насолоди.
Потаємну межу підірву,
Викликаючи повені води,
Зачерпну нетерпіння та жар,
Розгорну нас повільно, у танці
Дурманіючи від твоїх чар...
Тверезіючи, може, лиш вранці...
Терпкий запах - в повітрі вина,
Неймовірний - від тіл та волосся...
Знов шалені... Не наша вина, -
Божевілля з коханням зрослося:
Неймовірне злиття у клубок
Тіл та душ, всіх емоцій відразу...
Зачекай, ще один лиш ковток
Тебе, Ніжної... Суміш Екстазу...
Зачаруй мене поглядом знову,
І ми знову, шалені, у вирву,
У дурманячу цю насолоду,
Відлітаємо ми у свій вирій.
Терпкий запах в повітрі - вина,
А так солодко поряд - тобою...
Знову муркотом ніби луна,
А мурашками - ми уже двоє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Володимир Науменко