Не говоріть,Що всі дерева голі.
Голих дерев на світі не буває.
У різну пору , різні їхні долі.
І у вбрання різне земля їх одягає.
Весною їхній одяг коротенький,
Що ніжки видно і стрункі й коряві.
Ще й біжутерію чіпляють веселеньку,
А то квітки розвішують яскраві.
А літом майже всі в зеленому вбранні.
Хизуються відтінками своїми,
Пташині слухають пісні.
І ловлять трелі солов'їні.
Осінь своїх нарядів не жаліє.
Одягнені дерева в різний оксамит.
Така краса, що й небо їм радіє.
Не превершити осінній колорит.
Дерева, як на подіумі файні
І фарби осінь їм підкинула сама.
Червоні, золоті, зелені, жовті, страстні.
Усі свої моделі на конкурс привела.
Зима розсердилась- тут кольорів замало.
У хмар позичила перину пухову.
В розкішні шуби всі дерева повдягала.
І пробудила кожного від сну.
Стоять дерева всі замріяні, поважні
Нитками срібними виблискують в імлі,
І вирішили, що змагання тут не важні.
Кожна пора прекрасна на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Надія Тополя