Знов залитий співом солов'їним,
вглиб манив Брюховицький праліс.
Мов пластун, серйозний і наївний,
черепашка-клоп по штанях ліз.
Довго і стурбовано дзижчали
щось над вухом мухи й комарі.
Я ж – немов кораблик на причалі,
що вернув з розбурханих морів.
Глядь: на листі буковім, намоклім
мурмураха чухає бочок!
Ген повзе неквапом, поміж мохом
ділова ковбаска – хробачок.
Раптом, в тиші дощик монотонний
кронами дерев задріботів.
Вухо в звуках лісу мирно тоне
плотиком без щогли і бортів.
© Сашко Обрій.
10.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Сашко Обрій