[quote]Ті, що ніби то воюють з тероризмом - насправді терорирзують весь світ[/quote]
У церкві — тихо.
Так тихо -
Ніби алтар згорів!
Полум'я в канделябрі сіпнулося,
Ніби знає,
Що ти зробив!
Ікони дивляться,
Але ти не піднімаєш на них очей!
Ти шепочеш: «Вірю..
Вірю..
Вірю».
Кому ти цього разу брешеш?
Зізнаєшся?
Кажеш: «Я вірю»,
А руки в крові.
По сходинках карєри
Ти ліз, взбирався нагору,
відростив бороду й роги!
Не дивишся уже вниз.
Там за спиною, внизу - твій,
твій гріх.
А совість?
Під каблуком твоїх нових перемог.
А той,
Кого ти переступив -
Теж людина.
Теж людина.
На твоїх берцах
Чорний слід чужої біди,
Ім'я. яке стерли із записів.
Тридццять срібних монет гріють кишеню.
Постанови.
Угоди.
Трат.
А у нас до тебе одне запитання
Куди ти сховав свій вівтар?
Той,
Кого ти переступив,
Теж людина.
Теж людина.
Пам'ятаєш його очі
Коли ти двері зачинив?
Він вірив,
Що так треба.
А ти його...
Переступив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: oreol