А сонце вранішнє легесенько ковзнуло
Промінням по засніжених гілках
Ялинок, сосен та смерічрк. Враз
Усе засяяло, іскрилося, всміхнулось.
Зимовий день іще срібла додав,
Що сипався із неба зірочками,
Пухнастим килимом усе навкруг вкривав
І від морозу захищав він землю-маму.
А вже надвечір вдарив морозець
У свої срібно-кришталеві дзвони,
Пустилась хуртовина у танець
Із братом-вітром та й широким полем.
Як нічка запалила свічі-зорі,
Угомонилась завірюха й пішла спать,
А вітер полетів десь на простори,
Лиш місяць чари сипав із ковша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський