Перемерзлі думки
і слова закоцюрблі, морозяні.
Тиша ночі. Снігів повно глибоких
На всі світи, далекі й близькі.
Знов приходиш, всідаєшся
На крісло в іншому кутку.
Дивишся мовчазно і з докором,
Обійнявши коліна руками...
А, може, тут привид я, а не Ти?
Може, це Тебе сум находить
Із порожніми очима,
Як той пес під під'їздом,
Виснажений уже і втишений?
І стомлений теж. Надламаний якийсь...
Мороз креше дороги,
Вітер консеквентно замітає
Безкінечні простори між нами
І спогади.
Будь при мені, благаю.
Не проганяй,
Дай хоч іноді зігрітись
Присутністю.
Ночі холодні тепер.
Завжди тепер.
Неживі. Як і я, напевно.
Так урізноголос
Можна сказати: Кохаю.
Тепер це якось зайве.
Завжди тепер,
В одержимості...
Ось знову
Починається
Тривога
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: МАТЕО