Аромат хуртовини із присмаком чорної вишні
замикає вуста – у мовчанні скорботу нести.
Із плеча у струмінні сніжинок злітає невтішне.
Та підошви грішать прохолодою до чистоти.
Покидати хмарину – стрибати до мрії своєї.
Щоб зривати внизу настроє́ві крихкі пелюстки.
Опадає цей сніг, наче яблуко зріє для Єви.
І сліди вже по ньому, сліди… О, надкушене ким?
Шестикутні зірки – пілігрими і парашутисти.
Кришталі і на небі, напевно, в сервантах стоять…
Розливає зима ностальгію, мов вина ігристі.
Снігопад же такий – щоб найближчу людину обнять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2026
автор: Надія Позняк