Бездолля, бездолля гуляє по полю
І котить бездолля сваволю, сваволю.
Кружляє народжений лист кучерявий.
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь,
У вічній задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба враз запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля?
Чи хтось покарає колись ту сваволю?
Чи зносить вона те нікчемне вбрання?
Щоб лиш добротою вдяглася земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2026
автор: Надія Тополя