Коли половіє у полі пшениця,
Коли ждуть покосів стиглі жита.
І, здається, що все назавжди вже забуто,
І летять у далеч літа.
Ти візьми запорошені мрії,
Затисни їх у сильний кулак.
Хай не гаснуть останні надії,
Закричи на весь світ, просто так.
Ти розлукою довго не бався,
Сивий дим хай не стелить туман.
Ти на віттях журби розгойдайся.
Спопели неприйдешній обман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2026
автор: Надія Тополя