благослови ці сірі дні
себе на відстані відстеж
на першій дроновій війні
щез безвісти з цупких мереж
необережний персонаж
таким розчулившись не стань
аби не викинуло аж
до заводських налаштувань
<
він в натовпі_ серед руїн
чужих надій на суд богів
північний вітер ниє сплін
ніщо виходить з берегів
безсоння смокче лід душі
прозріння їсть ілюзій прах
скрегоче мар саморушій
лякає гав скрипучий дах
<
він в натовпі, серед руїн
примари злі обходять повз
вже не здійнятися з колін
вже сам забув_ летів чи повз
безсоння смокче лід душі
насіння снів гниє на дні
по дну шкребуть ночей ковші
рвуть істин корені брудні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2026
автор: Ки Ба 1