Літа мої, крилаті пташенята,
Ви підхопили долю на крило,
Де стартом – найдорожча в світі хата
Й загублене між трьох ярів село.
Уперше зіп’ялась я там на ноги
Під казочки бабусі і пісні,
Та невблаганно кликала дорога
Туди, де шлях шовками не ряснів.
Випробування долі не лякали,
Хоч ворогами з нею не були.
Пливли за нами роки за роками,
Доки у срібну старість привели.
Давно зміліли плани мої й мрії –
Вже не такі крилаті, як колись,
Частіщ зліта молитва до Марії,
І спогади, мов спадок, збереглись.
Літа мої, вклоняюсь вам доземно,
І долі, що мені вас берегла,
За те, що маю на землі цій зерна
Й коріння під хрестами край села.
25.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2026
автор: Ганна Верес