Дожилась ти, Україно,
Сива наша мати,
Твою мову солов’їну
Не бажають знати,
А вчать дойч, або англійську,
Щоб емігрувати,
Обминають щлях до війська…
Біжать дурнуваті
То в Європу, а хто й далі
І самі, і з дітьми.
Кажуть, своє відридали,
Хочеться радіти…
Розбредись по білім світу
Твої діти, нене,
Ладні там усе терпіти:
Й мозолі у жменях.
Чужим ладні козиряти –
Про гідність забуто.
Доля ж може й покарати –
Нові вдягти пута.
Кинуть матінку у горі –
Гріх то для дитини,
Загубляться в людськім морі
І сліди родини.
Рід міцний там, де коріння
Ріст його тримає,
У чужій землі не стрінеш
Іншої ти мами.
23.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2026
автор: Ганна Верес