По лісу ходить лісовик -
Дух потайного царства.
До послушенства він не звик,
Бо супротивник рабства.
Удень, увечері, вночі
Охороняє місце,
Де ним заховані ключі
Від серцевини лісу.
Ніхто не взмозі підійти,
Побачити - тим паче,
Бо в паралельнії світи
Він входу не призначив.
Так, сотні, тисячі років
З міфічним атрибутом
Поміж кущів, дерев, пеньків
Все ходить по маршруту.
Постій, тримайся, як мужик -
Ввійшли ж ми без нахабства.
Ти чуєш шум? То лісовик -
Дух потайного царства...
(11.01.2026.15:05.№386)
Сумська обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2026
автор: Вадим Косарєв