Проводить батько синочка в школу,
І вже проходять біля фітнес-клубу,
Перевів подих, ніби зняв втому,
- Оце Миколко, тут позбудусь смутку.
Гра в шахи, карти, вже й анекдоти,
Далі йди сам, на сьогодні досить,
Та знаєш сину, не кажи нікому,
Це такий заклад, не всім підходить.
- Але ж я тільки, в перший клас ходжу,
Як лис, так хитро зиркнув у очі,
- Ранець важкий, як сам його допру?
У тебе ж примхи, бачу жіночі.
Я не почув… про що ти бурмочеш?
Батько звів брови й озирнувся вмить,
Та враз безвинний, вид має хлопчик,
- А мама каже, що спина болить.
Тому й заходить сюди щоразу,
Коли проводить, просить щоб мовчав,
Бо каже має якусь проказу,
Їй чоловік, робить такий масаж,
Якого ти не вмієш робити.
2026 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2026
автор: Ніна Незламна