ТРИМАЙСЯ,МІЙ ДНІПРО
І знову ніч бушують рашки.
На лівий берег в них приціл.
Ніхто не мав такої гадки,
Що зацікавить їх довкіл.
Де мирні жителі навколо.
(І так залякані вони.)
Які не думали ніколи,
Що ввійдуть до терен війни.
Та українці люди добрі.
Вони збираються у гурт.
Лишень на рашиків у злобі.
Своїм на поміч завжди йдуть.
Ось Олександр торт виносить.
Цим діткам настрій він підняв.
Там десь в очах у нього сльози.
Але усмішку дарував.
Дивіться хлопчик...ще дитина,
На поміч зранку вийшов він.
Приємно , що він не єдиний.
Гребе сміття людей загін.
Та вже так хочеться покою.
І думка в нас ввесь час одна.
Коли ж покінчимо з війною.
Щоб радість в нас була щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2026
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук